Сучасні підходи до викладання курсу історії. Підготовка до ЗНО

    Системний підхід до проведення уроків історії при в умовах підготовки дітей до зовнішнього незалежного оцінювання

1.Формування цілісності історичних знань

Однією з проблем викладання історії є комплексний підхід до засвоєння історичного матеріалу. Як правило, більшість учнів в цілому володіють історичними фактами, можуть викладати їх у хронологічній послідовності та знають найважливіші історичні дати. У той же час проблемою залишається формування у школяра загального історичного світогляду. Учні досить абстрактно уявляють історичний процес. Викликає труднощі оперування та використання понятійного апарату. Аналіз тестових завдань попередніх років показує, що сьогодні вчитель повинен систематизувати навчальний матеріал таким чином, щоб у учнів склалися системні уявлення про історичні факти і події. Учні повинні знати, у яку історичну епоху відбувається та чи інша історична подія, у чому полягає її сутність та історичне значення. Теоретичні та фактологічні знання суміщують із знаннями про історичну добу (тисячоліття, століття, дата). У загальному вигляді при систематизації матеріалу за програмою ЗНО вчитель може запропонувати роботу над такою таблицею:

Тисячоліття	Століття	Дата	Зміст історичної події	Сутність історичної події	Історичне значення

2.Проблемне навчання на уроці історії

Під проблемним навчанням розуміють сукупність методів, за допомогою яких перед учнями створюється проблемна ситуація, формуються проблеми, шукаються шляхи їх вирішення та саме рішення. Умовою для створення проблемної ситуації є включення в урок кількох, часом суперечливих поглядів щодо проблеми, яка вивчається. Учні повинні вибрати правильну точку зору та обґрунтувати її. Це сприяє підготовці учнів до вирішення тестових завдань з вибором правильної відповіді, вчить учнів співвідносити історичні факти і події.

Рішення проблемних завдань на уроці історії є найвищим етапом організації роботи з учнями. На відміну від звичайних уроків, проблемне навчання спирається не тільки на пізнання історичних фактів та подій, а на розкриття причинно-наслідкових зв’язків. Чітке формулювання навчальної проблеми – одне із головних завдань, від якого залежить успіх та результативність уроку.

Характерною рисою проблемного навчання є постановка перед учнями проблемної ситуації, яка спонукає їх не тільки користуватися готовими знаннями, але й самостійно (або під керівництвом вчителя) здобувати нові знання. Схематично це може мати такий вигляд.

          Проблемне навчання

Існують різноманітні шляхи створення проблемної ситуації:

–       постановка проблемних завдань;

–       організація дискусії на уроці;

–       організація пошукової роботи школярів.

Проблемна ситуація на уроці залежить від:

–       характеру навчального матеріалу;

–       актуальних проблем сучасності;

–       життєвого досвіду школярів.

Організація проблемного уроку може мати такий вигляд:

При оцінюванні проблемних завдань високо оцінюються використання учнями:

–       знань з історії;

–       знань з літератури;

–       довідкових джерел;

–       засобів масової інформації.

3.Робота учнів з історичними поняттями

Історичним поняттям називають ключове слово чи ключові слова, у яких відображено головні, важливі найбільш суттєві сторони історичних подій та явищ. Засвоєння учнями історичних понять є найважливішим завданням навчання історії в школі.

Процес формування історичних понять починається з визначення суттєвих ознак та розкриття їх на конкретному історичному матеріалі. Далі учні повинні знати сутність історичного поняття. Наступними етапами роботи є визначення місця історичного поняття в загальноісторичному процесі та їх зв’язок з іншими історичними поняттями. Виділяють такі етапи формування понять:

–       створення цілісної картини історичного явища;

–       виділення його суттєвих ознак;

–       повідомлення поняття, яке закріплює сутність цього явища;

–       визначення поняття;

–       вправи на застосування поняття;

–       перехід до вивчення нових понять.

При підготовці учнів до ЗНО вчителю слід класифікувати поняття, вимагати від учнів засвоєння цих понять, вміти розрізняти їх за змістом історичного матеріалу.

За своєю класифікацією історичні поняття розподіляються на:

–       одиничні – діють протягом короткого історичного часу в тій чи іншій

                           країні;

–       особові     –   діють упродовж  значного періоду в одній країні чи групі  

                          країн;

–       загальні    –  діють у різних країнах, у рамках певного суспільства;

–       всеохопні  – діють у різних суспільствах протягом тривалого історичного

                            періоду.

Поняття розрізняються за змістом історичного матеріалу: економічні, соціально-політичні, історико-культурні.

Дослідження дидактів та методистів підтвердили, що поняття та теоретичні положення в шкільних курсах історії можуть бути засвоєні лише за умови  знання учнями конкретних історичних фактів.

При викладанні історії України слід звернути увагу на вивчення основних понять та ідей курсу, які є провідними в усіх класах і акумулюються в таких положеннях:

–       етапи становлення української державності;

–       боротьба українського народу з іноземними загарбниками;

–       антифеодальний та національно-визвольний рух в Україні;

–       становлення української нації;

–       видатні політичні діячі України;

–       герої національно-визвольних змагань;

–       внесок українського народу в скарбницю світової науки та культури;

–       національні меншини в Україні;

–       соціально-економічний і політичний розвиток України;

–       відродження і побудова Української держави.

Для підсумкової діяльності за даним напрямом вчителем може бути використана мультимедійна презентація.

4.Міжпредметні зв’язки на уроках історії

Аналізуючи тестові завдання останніх років, можна прийти до висновку, що знання учня з історіїУкраїни не обмежуються лише історичними фактами і подіями. З метою формування національної свідомості громадянина України, учень повинен засвоїти знання з художньої культури, української літератури, вміти користуватися можливостями мережі Інтернет для пошуку необхідних матеріалів та систематизації своїх знань.

Координація історичної освіти з іншими гуманітарними предметами відкриває шляхи підвищення ефективності викладання історії. Звернення вчителів до змісту і методів суміжних дисциплін дає можливість значно розширити вирішення завдань навчально-виховного процесу. Особливе місце у відтворенні подій історичного минулого займає художня література. За допомогою художнього твору вчитель одержує змогу реконструювати історичні події, показати колорит епох, узагальнити образи історичних діячів. Наприклад, при вивченні найбільшої теми з історії української революції у 10 класі: (Теми 2-3) вчитель може звернутись до твору Миколи Виговського “На українському святі свободи”.

“1 квітня 1917 р. в Києві відбулося урочисте “Українське свято свободи”. Майдани й вулиці столиці України були заповнені людьми: робітники, селяни, інтелігенція, військові під синьо-жовтими прапорами з усіх усюдів сходилися на площу Святої Софії, щоб звідти організовано, з піснями, пройти вулицею Фундуклеївською на Хрещатик, маніфестуючи волю всього українського народу жити в Суверенній Україні.

Очевидець цього історичного факту так описує події: “Кожна група має свій прапор з написом. Прапори з різного матеріалу, є шовкові, оксамитові, з портретами і цілими картинами”...

Йшли колони війська, робітників фабрик і заводів – уперше під національними прапорами. “... Після рядів війська та робітників і інтелігенції підходить скромна валка на чолі із професором М.Грушевським. Він тільки повернувся із заслання, де був більше двох років, геть посивів, побілів”, – зауважив автор репортажу. Аж нараз із гущі демонстрантів залунало:

“– ...Михайло Грушевський!

– Слава йому!

         Знову йдуть лави, “спиняючись тільки на короткий час, щоб проспівати “Ще не вмерла Україна”, “Заповіт”, та інші пісні”.

Студенти під орудою О.Кошиця – “величезна маса, що зайняла простори обох садків перед Думою – дружньо і влад – проспівали “Ще не вмерла Україна”...

Потім – величний “Заповіт”.

Всі скидають шапки”.

Так визвольні мотиви народного схвалення вперше після падіння царату вільно і розлого зазвучали на вулицях столиці України, яка вставала з колін і заявляла, що все віддасть за “свою свободу”. Слова гімну полум’яніли на багатьох прапорах, на яких маяли гасла: “Хай живе вільна Україна”, “Душу, тіло ми положим за нашу свободу”.

Звернення до художньої літератури, насамперед до поезії, відкриває можливості створення особливої емоційної атмосфери уроку. Практичний досвід це підтверджує.

 

5.Робота учнів з історичними документами

Важливого значення для розкриття історичного минулого набуває опрацювання на уроках архівних матеріалів та документальних джерел, які викладені в підручниках, посібниках чи об’єднані та систематизовані в хрестоматійних збірниках. Це дає можливість конкретизувати виклад матеріалу та наблизити школярів до історичної епохи. Як правило, до аналізу документів залучаються учні, перед якими ставляться логічні завдання:

1.     Коли був написаний історичний документ?

2.     Хто автор цього документа?

3.     Якими історичними обставинами було зумовлено появу цього документа?

4.     Які історичні події відображено в документі?

5.     Яке враження цей документ справляє на сучасників?

6.Організація роботи учнів з текстовими таблицями та схемами

Ефективність навчання визначається конкретними знаннями, вміннями та навичками, які здобули учні в процесі уроку. Велику допомогу в цьому їм надають узагальнювальні схеми та таблиці. Вони містять головне, найбільш суттєве для школярів: дати, події, факти, історичні поняття.

Робота зі схемами й таблицями може відбуватись у таких формах:

а) відтворення вчителем крейдою основного змісту історичного матеріалу у вигляді схем та таблиць;

б) нанесення запропонованого наочного матеріалу на папір, графічне та естетичне його оформлення;

в) виведення схем і таблиць на екран за допомогою технічних засобів навчання;

г) організація самостійної роботи учнів над таблицями та схемами в процесі уроку.

Схеми і таблиці можуть виконувати різноманітні функції, наприклад, узагальнення історичного матеріалу, чи формувати логічне мислення в учнів.

Таблиці можуть використовуватися при вивченні складних історичних тем, наприклад, культури. Оскільки такі теми об’єктивно перевантажені фактичним матеріалом, буде корисним, щоб учні вміли складати тематичні таблиці на зразок:

Основні напрямки
Історичне значення культури	Видатні митці	Основні наукові і культурні пам’ятки

7.Вивчення історичних персоналій

У курсі “Історія України” та “Всесвітня історія” учні зустрічають чимало історичних образів. Для значної категорії звернення до історичних персоналій є непростою проблемою. Тільки в курсі вітчизняної історії учень має виявити знання історичних портретів, зокрема князів, гетьманів, керівників національно-визвольного руху, політичних діячів, видатних представників суспільного і культурного відродження.

Часто це не можна зробити тільки за шкільними підручниками, тому велика увага надається самостійній роботі, використанню довідкової, документальної та історико-публіцистичної літератури.

Для всебічного висвітлення історичних персоналій рекомендується:

1.     Ознайомитися з найважливішими біографічними даними.

2.     Простежити процес становлення особистості в конкретному середовищі.

3.     Виявити історичні умови, що відіграли роль у формуванні поглядів, якостей особи.

4.     Дослідити участь історичної особи в суспільному житті.

5.    Визначити, інтереси якої соціальної групи, класу, політичної сили відбиває історична особа   в своїй діяльності.

6.     Виявити вплив конкретної історичної особи на окремі галузі життя чи суспільно-політичні   процеси.

7.     З’ясувати морально-психологічні якості історичної особи.

8.     Показати коло однодумців і соратників історичної особи.

9.     Визначити історичну роль особи та її вплив на певну сферу життя суспільства.

8.Робота з хронологією на уроці

У методиці викладання історії вироблено низку прийомів, які допоможуть учням відновити чи збагатити свої знання з хронології.

Насамперед – це складання хронологічних таблиць. Учні записують у хронологічній послідовності дати і назви подій, що допомагає закріпити їх у пам’яті.

В ході уроку вони повинні вивчити мінімум обов’язкових дат, щоб спираючись на них, уміти визначити в часі факти, історичні події.

Важливо не тільки механічно запам’ятати дату і подію, а й логічно пов’язати їх з характеристикою історичного явища та епохою. У загальному вигляді це можна зробити за схемою:

Дата

Зміст подій

Історична оцінка

9.Робота учнів з текстами підручників та посібників

Підручники та посібники – найважливіше джерело знань. Форми роботи з ними можуть бути різними, зокрема:

а)  виписування головних історичних подій;

б) вибір назв, імен, дат;

в) складання текстових і хронологічних таблиць;

г) складання складних і простих планів;

д) робота з поняттями і термінами;

є) аналіз історичних документів, репрезентованих у підручнику.

Кінцева мета самостійної роботи учнів над текстом підручників і посібників, а також різноманітною історичною літературою – узагальнити історичні факти, віднайти зв’язки між ними і зробити висновки.

10.Етапи роботи з історичною картою

1.     Ознайомлення з історичними картами.

2.     Вибір потрібної історичної карти.

3.     Визначення місцезнаходження на карті об’єкта, про який іде мова.

4.  Уявлення за допомогою карти історичних подій (напрямків походів, місць битв,  стратегічних планів полководців, районів народних повстань і національно-визвольних    рухів тощо); економічного розвитку, побуту, культурного поступу чи іншої епохи.

5.     Прочитання історичної карти:

а) аналіз історико-географічних образів;

б) порівняння історико-географічних образів;

в) узагальнення історико-географічних картин.

11.Вимоги до учнівського зошиту з історії

Ведення конспекту учнями є важливою складовою частиною уроку. В учнівський зошит записують:

а) тему та план уроку;

б) визначення головних історичних понять;

в) тези лекції вчителя;

г) цитати;

д) календарі подій;

є) різноманітні таблиці та схеми;

ж) цифровий матеріал тощо.

Для ведення зошита треба знати умови успіху:

1.     Виділення головного.

2.     Уникнення надмірної деталізації.

3.     Логічний виклад матеріалу.

4.     Постійний і систематичний запис у зошиті.

Записи мають бути акуратними, без помилок, основні думки і ключові ідеї бажано підкреслювати маркером.

12.Яким має бути мовлення учнів

У ході уроку історії вчитель звертає велику увагу на всебічний розвиток мовлення учнів. До усної відповіді учнів ставлять такі вимоги

змістовність викладу – повне, конкретне, чітке розкриття теми з використанням найважливіших історичних фактів, їх оцінка з висновками й узагальненнями

логічність – послідовне, чітке висвітлення історичного матеріалу;

багатство мовлення – уживання історичних термінів, синонімів, образних висловів тощо. Багатство мовлення зумовлює використання історичних документів, знання літературних пам’яток епохи, історико-публіцистичних творів;

емоційність і виразність – яскраве й образне висловлення думки й почуття, вміле добирання прикладів, точність слова;

правильне вживання слів – забезпечується додержанням норм української літературної мови, відсутністю слів-паразитів, жаргонних словотворень, русизмів, правильною вимовою і написанням історичних термінів.