Словник історичних термінів і понять

Анафема — відлучення від церкви, поєднане з прокляттям.
Арбалет — пристрій для метання стріл зі сталевим нако­неч­ником.
Асиміляція — злиття одного народу з іншим.
Аскетизм — форма поведінки, яка передбачає придушення бажань, відмова від розкоші й навіть більшості зручностей, обмеження в їжі та сні, завдання собі фізичних страждань із метою спокутування гріхів.
Астрологія — наука про зв’язок між розташуванням небесних тіл і подіями в житті людей, народів, країн тощо.
Ауто-да-фе —урочисте виконання вироку інквізиції.
Барон — васал короля, але не спадковий.
Бенефіцій — земельний наділ, що надавався королем чи іншим великим феодалом у довічне користування васалові на умовах несення військової чи адміністративної служби.
“Божий суд” — низка випробувань (вогнем, водою, залізом), після яких виносився вирок.
Бояри — великі землевласники в Київській Русі, Болгарії, Сербії, Московській державі, що передавали свої володіння у спадок.
Боярська дума — вищий державний орган Московського князівства з ХІV ст.
Булла — особливо важливий документ, скріплений металевою печаткою — буллою.
Бюргерство — повноправні мешканці західноєвропейського середньовічного міста.
Васал — особа, яка отримала від сеньйора у володіння феод за несення служби.
Васалітет — система відносин між феодалами; особиста залежність одних феодалів від інших.
Ватикан — місто-держава на території Рима. Офіційна резиденція папи римського.
Велика хартія вільностей — один із головних законодавчих документів, який надавав право народним представникам контролювати короля.
Велике переселення народів — пересування в ІV – VІІ ст. германських, слов’янських, сарматських та інших племен на території Римської імперії.
Відродження (Ренесанс) — період, який знаменував перехід від середньовічної культури до нового часу; відмітна риса Відродження — гуманізм (людяність). Гуманісти зверталися до культурної спадщини античності.
Вікінги — скандинавські воїни. На Русі були відомі як варяги; на Заході — як нормани, “північні люди”.
Вітраж — картина з кольорового скла у вікнах соборів і ратуш.
Віче — назва народних зборів у деяких країнах.
Вотчина — землі, які належали руським феодалам і пере­давались у спадок.
Ганза — торгово-політичне об’єднання купецтва; понад 160 німецьких міст на чолі з містом Любеком. Діяло в ХІІ – ХVІІ ст.
Гвельфи — прихильники пап у їхній боротьбі проти німецьких імператорів.
Герцог — великий територіальний володар; у феодальній ієрархії посідав друге місце після короля.
Гібеліни — прихильники німецьких імператорів у їхній боротьбі проти пап.
Гільдія — міський купецький союз.
Готичний стиль — напрямок в європейському мистецтві ХІІ – ХVІ ст. Для архітектури були характерними арки, великі вікна з різнокольоровими вітражами, легкі стіни, а сама будівля спрямовувалася догори з нескінченною різноманітністю форм.
Граф — 1) посадова особа, яка представляла владу короля в певному окрузі; 2) титул феодала.
Гріх — порушення в думках або діях Божої волі.
Громада — об’єднання людей, які спільно володіють знаряддями праці та іншим майном. Особливістю цього об’єднання є часткове чи повне самоврядування.
Гуситський рух — національно-визвольний і релігійний рух у Че­хії в першій половині ХV ст.
Десятина церковна — податок на утримання церкви, що дорівнював десятій частині прибутків населення.
Джихад — священна війна, яку повинні вести мусульмани проти невірних.
Династія — декілька монархів одного роду, які заступають один одного при владі.
Дож — глава Венеціанської чи Генуезької республік; обирався довічно.
Домен — спадкове земельне володіння короля.
Донжон — багатоповерхова вежа, основна замкова споруда.
Духовно-рицарські ордени — об’єднання рицарів, головною справою яких було боротися проти ворогів християнської віри; присягалися не одружуватися та жити в бідності.
Епідемія — масове поширення інфекційної хвороби.
Єпископ — духовний глава адміністративно-територіальної церковної одиниці — єпархії.
Єресь — релігійне вчення, що не визнавалося християнською церквою.
Єретик — поширювач єресі.
Ієрархія — система суворого підпорядкування нижчих сходинок влади вищим.
Іконоборство — релігійно-політичний рух, спрямований проти вшанування ікон.
Інвеститура — право призначати вищих духовних осіб.
Інквізиція — церковний суд.
Іслам — одна зі світових релігій; поширена в країнах Сходу, Азії, Африки.
Католицизм (католицька церква) — всесвітня церква; утворилася внаслідок поділу єдиної християнської церкви на західну і східну. Богослужіння провадиться латиною; на чолі церкви стоїть папа римський.
Комунальний рух — боротьба городян за самоврядування міст.
Коран — священна книга мусульман.
Куртуазія — правила рицарської поведінки.
Курфюрсти — князі Священної Римської імперії, за якими було закріплено право обирати імператора.
Лихвар — людина, яка позичає гроші під проценти.
Літопис — історичний твір, в якому події наводяться за роками, хронологічно.
Лорд — великий землевласник в Англії.
Магістрат — міська рада, орган управління міської комуни.
Мажордом — вища посадова особа при королях династії Меровінгів.
Мечеть — мусульманський храм.
Міжусобні війни — війни між феодалами за землю і владу.
Міняло — людина, яка за певну платню обмінює гроші.
Місіонер — проповідник християнства.
Містика — релігійне вчення, що передбачає безпосереднє спілкування з Богом.
Монархія — одноосібна вища державна влада, що передається переважно спад­ково.
Монастир — місце проживання ченців, відділене стінами від зовнішнього світу.
Монах — член релігійної громади, який дав обітницю вести аскетичне життя.
Мусульманин — людина, яка сповідує іслам.
Натуральне господарство — тип господарства, за якого продукти праці виробляються тільки для задоволення потреб господаря, а не для продажу.
Оброк — плата залежних селян феодалам; буває продуктовою або грошовою.
Паломництво — подорож віруючих до святих місць.
Панщина — обов’язкові роботи селянина на землі феодала.
Папа римський — глава католицької церкви.
Папська область — територія держави папи римського в Середній Італії, що проіснувала до другої половини ХІХ ст.
Парламент — вищий законодавчий орган влади в деяких державах.
Патриціат — міська верхівка.
Патріарх — глава православної церкви.
Повинності — обов’язкові примусові роботи селян на свого феодала — оброк, панщина тощо.
Ратуша — будинок, у якому розташовувались органи міського самоврядування.
Реконкіста — відвоювання народами Піренейського півострова територій, захоплених арабами.
Реформи — зміни, перетворення якихось сторін життя.
Саги — героїчні пісні вікінгів.
Сеньйор — старший землевласник, феодал; господар стосовно своїх васалів.
Собор — 1) великий християнський храм; 2) збори вищого духівництва в межах однієї країни або всієї церкви для вирішення важливих питань.
Стани — великі групи людей, які відрізняються своїми спадковими правами та обов’язками, місцем у суспільстві.
Станова монархія — державний устрій, за якого влада правителя обмежується станово-представницькими органами (парламентом, рейхстагом, кортесами, сеймами тощо).
Судебник — збірник законів.
Султан — титул монарха в деяких країнах Сходу.
Схизма — розкол християнської церкви.
Таборити — представники радикальної течії гуситського руху.
Титул — почесне звання, пов’язане з тим чи іншим земельним володінням (герцог, граф, барон тощо).
Турнір — рицарські поєдинки.
Унія — об’єднання, союз.
Феод — спадкове земельне володіння, що його сеньйор дарував васалові як плату за службу.
Феодал — господар феоду.
Феодальна роздробленість — розпад держави на незалежні князівства.
Фібула — металева застібка, зроблена за зразком англійської шпильки.
Фреска — живописний твір, виконаний водяними фарбами на сирій штукатурці.
Халіф — наступник Мухаммеда, титул правителя і водночас духовного глави мусульман.
Хартія — документ, в якому були записані правила і норми суспільного життя.
Хрестові походи — війни європейських феодалів, підтримані католицькою церквою, під гаслом визволення від мусульман християнських святинь у Палестині.
Хрестоносці — учасники хрестових походів. Звичайно нашивали на одяг зображення хреста як відзнаку своїх добрих намірів.
Хроніка — історичний твір, який містить щорічні й докладні записи подій, що відбуваються.
Централізована держава — країна, що управляється з одного центру, зазвичай королем.
Церква — об’єднання, організація віруючих, яка керує їхнім релігійним життям.
Цехи — союзи ремісників однієї або споріднених спеціальностей.
Чернечі ордени — організації ченців, підпорядкованих єдиному центрові та власному статутові.
Шаріат — збірник мусульманського права.
Шедевр — виріб, який мав виготовити підмайстер, аби скласти іспит на майстра.
Шерифи — королівські чиновники у графствах Англії.
Шляхта (від давньонімецького “шлахт” — рід, порода) — привілейований суспільний стан у феодальних державах (Польща, Литва, Чехія), представники якого мали “благородне” (рицарське) походження.
Яничари — турецька піхота. Формувалася переважно з християн, які ще дітьми потрапили в полон.
Ярлик (тюркською “указ”) — грамота золотоординських ханів, що давала право на правління князівствами або окремими областями.
Ярмарок — щорічний торг.