Модернізація загальноосвітньої школи
передбачає орієнтацію освіти не лише на засвоєння певної суми знань, а й на
розвиток особистості, її пізнавальних і творчих здібностей. Загальноосвітня
школа спрямована на формування цілісної системи універсальних компетенцій, а
також досвід самостійної діяльності й особистої відповідальності учнів. Поряд з
перерахованими достоїнствами, сучасна освіта має і ряд недоліків. Вчителями
відзначено, що в учнів шкіл виникають труднощі при цілісному аналізі
інформації, виконанні інтегративних вправ і завдань, визначення проблеми й
вирішенні її, їм важко діяти в нестандартних ситуаціях, особливо в тих, де
потрібне застосування знань з декількох областей, в учнів відсутні навички
розумової рефлексії. Один із способів вирішення цієї проблеми – застосування
метапредметного підходу.
Метапредметний
підхід спрямований на перехід від існуючої практики дроблення знань на предмети
до цілісного образного сприйняття світу, до метадіяльності. Метапредметні
результати освітньої діяльності - це способи діяльності, застосовні як в рамках
освітнього процесу, так і при вирішенні проблем в реальних життєвих ситуаціях;
вони засвоюються на базі одного, кількох або всіх навчальних предметів. Процес
навчання розуміється не тільки як засвоєння системи знань, умінь і навичок, що
складають інструментальну основу компетенцій учня, а й як процес розвитку
особистості, набуття духовно-морального і соціального досвіду. З вищесказаного
можна зробити висновок, що процес навчання доцільно направляти на формування
метапредметних знань і на духовний і соціальний розвиток особистості. У
контексті даних міркувань необхідно визначити сутнісні характеристики понять
«метапредметний», «знання», «метапредметние знання». Князькова І. В. у своїй
роботі «Метапредметність. Що це?» розглядає метапредметність як «нову освітню
форму, яка вибудовується поверх традиційних навчальних предметів, в основі якої
лежить мислєдіяльнісний тип інтеграції навчального матеріалу і принцип
рефлексивного ставлення до базисної організованості мислення». Фісенко Т.І.
розглядає метапредметність як «принцип інтеграції змісту освіти, як спосіб
формування теоретичного мислення і універсальних способів діяльності, що
забезпечує формування цілісної картини світу у свідомості учня». При такому
підході в учнів формується підхід до досліджуваного предмета як до системи
знань про світ, вираженого в числах і фігурах (математика), в речовинах
(хімія), тілах і полях (фізика), художніх образах (література, музика,
образотворче мистецтво) і т.д.
Поняття «знання»в
різних джерелах в достатній мірі відрізняються один від одного. Так, наприклад,
в Російській Педагогічній Енциклопедії знання - це перевірений суспільно -
історичною практикою і засвідчений логікою результат процесу пізнання
дійсності; адекватне її відображення у свідомості людини у вигляді уявлень,
понять, суджень, теорій, які можуть бути передані шляхом організованого
цілеспрямованого навчання і характеризуються осмисленням фактів в системі
понять даної науки. З точки зору інформатики, знання розглядаються як вид
інформації, що відображає досвід спеціаліста (експерта) у певній предметній
області, його розуміння безлічі поточних ситуацій і способи переходу від одного
опису об'єкта до іншого. В електронних словниках до поняття «знання» даються
такі визначення: сукупність відомостей, знань в якій-небудь області, сукупність
уявлень і понять людини про предмети, явища і закони дійсності, що формуються в
результаті цілеспрямованого педагогічного процесу, самоосвіти та життєвого
досвіду. Виходячи з вищевикладеного, метапредметні знання - це усвідомлені і
осмислені відомості в системі понять однієї або декількох наук, на основі яких
в учнів формується цілісна картина світу і які спрямовані на осмислення своїх
власних дій з їх отримання та практичної застосовності.
У базисному
навчальному плані профільне навчання визначене як засіб диференціації та
індивідуалізації навчання, яке дозволяє за рахунок змін у структурі, змісті та
організації освітнього процесу більш повно враховувати інтереси, схильності і
здібності учнів, створювати умови для старшокласників відповідно до їх
професійних інтересів та намірів щодо продовження освіти. Модель
загальноосвітнього закладу з профільним навчанням на старшому ступені
передбачає можливість різноманітних комбінацій навчальних предметів, що і буде
забезпечувати гнучку систему профільного навчання. Основною метою профілізації
старшої школи є надання учням можливості спроектувати своє майбутнє і
сформувати необхідні ресурси для здійснення усвідомленого професійного вибору.
Пошук підходящої професії являє собою особливу соціальну взаємодію, в якому
беруть участь різні суб'єкти: старшокласники, їхні батьки, педагоги,
представники установ професійної освіти, роботодавці. Сучасний етап розвитку
суспільства характеризується впровадженням нових технічних засобів і
технологій. Це призводить до того, що професійний і діловий світ потребує
фахівців, здатних успішно і ефективно знаходити і реалізовувати себе у змінених
соціально-економічних умовах. Цих цілей дозволяють досягти предмети
природничого напрямку. Це обумовлено їх роллю на сучасному етапі розвитку
суспільства, значенням для розуміння законів функціонування світу, внеском в
технологію модернізації освіти в цілому і у формуванні особистості кожної
окремої людини зокрема. Ця обставина ставить фізику та природничі дисципліни в унікальне
положення в навчальному плані школи, визначає її головну особливість з точки
зору профілізації освіти. Обгрунтування обов'язковості продовження навчання
фізики в старших класах у формі одного з профільних курсів в рамках
профілізаціі навчання стає важливим принципом побудови багатоетапної структури
навчання фізики в школі. Отже, необхідно визначити напрямки, для яких фізика є
профільним навчальним предметом. Такими профілями є фізико-математичний та
фізичний. Профільний курс на старшому ступені школи - продовження підготовки з
фізики та суміжних областей, де потрібні спеціальні знання. Він відзначається
значною широтою, максимальним використанням міжпредметних зв'язків фізики.
Міжпредметні зв'язки, представлені у такому вигляді, розширюють освітній
простір, створюють умови, в яких учень, багаторазово застосовуючи знання з
кожної дисципліни в нових умовах, за рамками самої дисципліни, розвиває вміння
застосовувати знання в поєднанні з іншими дисциплінами. Успішне вирішення
поставлених завдань свідчить про набутий досвід міждисциплінарного застосування
знань, а значить, про використання раніше отриманих знань і розуміння власних
дій та їх практичної застосовності для вирішення цих завдань, тобто про
наявність метапредметних знань. Застосування навчальних завдань такого роду дає
можливість інтегрувати метапредметние знання.
Метапредметний підхід
Метапредметність
передбачає відхід від традиційного змісту предметів. Метапредметний підхід
передбачає, що дитина не тільки опановує систему знань, але освоює універсальні
способи дій, і з їх допомогою зможе сама добувати інформацію про світ.
Метапредметність пов’язана з інтеграцією, але не за рахунок асоціативного
поєдання матеріалу (як співу з читанням), а за рахунок того, що освоюються
універсальні принципи і загальні універсальні стратегії пізнання. Гостра
необхідність впровадження метапредметного підходу в масову освітню практику
пов'язана з тим, що традиційні засоби і способи педагогічної роботи не дозволяють
зробити навчання в школі адекватним рівню розвитку інших практичних сфер, в
першу чергу промисловості.
Ідея
метапредметності не нова, у нашій країні вона існувала з 1918 року. Ці ідеї
відображені в «Основних положеннях єдиної трудової школи» і називалися тоді
методом проектів. Відразу після революції мали місце спроби відійти від
класичної системи освіти, що склалася в Російській імперії, відкинути те, що
нагадувало колишні порядки. Метапредметне навчання поділялося на щаблі; так, на
першій ступені - наймолодшій - з дітьми просто проводили прогулянки, розмовляли,
давали їм цілісне уявлення про навколишній світ. На старших ступенях навчання з
дітьми проводили екскурсії, диспути, суперечки. Цей час також знаменитий тим,
що тодішня школа, по суті, відмовилася від традиційних підручників, замінюючи
їх розсипними. У 1930 році, як ви знаєте, був введений всеобуч, а в 1932 році
метод проектів жорстко засудили. Радянська школа повернулася до дореволюційної
методики, в основі якої лежало предметне навчання. Сьогодні ми говоримо про
метапредметний підхід і метапредметні результати навчання у зв'язку з
формуванням універсальних навчальних дій як власне психологічної складової
фундаментального ядра освіти.
Метапредметні
технології створюються для того, щоб почати культивувати інший тип свідомості і
учнів, і вчителя, який не обмежується знаннями з одного навчального предмета, а
працює з взаємозв'язками знань у кожній з дисциплін. Це відбувається завдяки
тому, що на метапредметних та навчальних заняттях з використанням елементів
метапредметних технологій відбувається виведення вчителя і учня до
надпредметних основ, якими є сама діяльність учня і педагога. Під результатом
метапредметного навчання маються на увазі формування навичок здійснювати універсальні
навчальні дії. Значно зручніше і правильніше розглядати як метапредметний
результат навчання рівень розвитку базових здібностей учнів: мислення,
розуміння, комунікації, рефлексії, дії. Цей освітній результат є універсальним
і дозволяє зіставляти результати навчання в будь-яких освітніх системах. Включення
дитини в різні типи діяльності пов'язано з аналізом своєрідних способів дії
кожної конкретної дитини, що створює умови для її особистісного зростання.
Метапредмети
потрібні, по-перше, з точки зору розвитку мислення і професіоналізму самого
педагога. Кожен педагог-предметник повинен прагнути стати поліпредметніком,
метапредметніком, тобто при реалізації нових освітніх стандартів потрібно, щоб
змінився сам учитель, його менталітет.
знання, будучи одиницею
метазнань, в структурі пізнання відіграють роль мисленнєвих знаків для
орієнтації в навколишньому світі; метазнання, що виступають
як цілісна картина світу з наукової точки зору, лежать в основі розвитку,
інтегруючи образне і теоретичне; метапредметність дозволяє
формувати цілісне образне бачення світу, уникаючи дроблення знань і
«дидактичних дресирувань»; моніторинг покликаний
відстежувати індивідуальний рівень розвитку теоретичного мислення.
Особливості метапредметного
підходу:
а)Це обов'язково робота з діяльністю учня, передача учням не просто знань,
а саме діяльнісних способів роботи зі знаннями і, відповідно, діяльнісних
одиниць змісту.
Наприклад, поняття може розглядатися в якості діяльнісної одиниці змісту.
Про це чудово писав видатний російський психолог В. В. Давидов. За кожним
поняттям можна відновити спосіб його породження. Якщо вчитель розкриває для
учня такий спосіб і передає його останньому як засіб його власної дії, то можна
стверджувати, що вчитель працює з поняттям як з діяльнісною одиницею змісту
освіти. У якості таких - діяльнісних - одиниць змісту можуть бути розглянуті не
тільки поняття, але також моделі, ідеалізації, схеми, системи знань, завдання,
проблеми тощо. Всі вони мають універсальний - метапредметний - характер.
Припустимо, учень освоїв спосіб вирішення задачі на основі співвідношення
трьох параметрів на матеріалі математики. Щоб перевірити, наскільки глибоко
учень освоїв даний спосіб, йому пропонується вирішити той же тип завдання на
співвідношення трьох параметрів вже на матеріалі хімії або фізики. Якщо учень
розпізнає, що це - той же тип завдання, і швидко знаходить спосіб, яким треба
її вирішувати, то можна сказати, що даний спосіб учнем дійсно освоєно як універсально-метапредметний
засіб.
б)Метапредметний підхід - це дуже добре знання свого предмета, що
власне і дозволяє діяльнісно перетворювати навчальний матеріал і заново його
інтерпретувати з точки зору діяльнісних одиниць змісту. Метапредметний підхід
хоча і допомагає уникнути небезпек вузькопредметної спеціалізації, при цьому не
припускає відмову від предметної форми, але, навпаки, передбачає розвиток її -
на рефлексивних підставах.
в)Це орієнтація на розвиток у школярів базових здібностей. Таких,
як мислення, уява, розрізнювальна здатність, здатність цілепокладання або
самовизначення, ідеалізаційна здатність, мовна і т.д. Орієнтація на розвиток
здібностей як основний показник якості освітньої роботи також визначає специфіку
метапредметної інтеграції.
г)Це новаторство в плані використання різного типу методичних прийомів.
Приклади таких новаторських
форм, методів та прийомів:
Тиждень метапредметного
усвідомлення Заняття з рефлексивними
зупинками Заняття на вибудовування
особистої навчальної стратегії дітей Дискусії з метапредметними
коментарями Колективна гра в розумовий
експеримент Антропологічні експедиції. Турніри здібностей . Організаційно - діяльні
ігри . Проекти.
Классификація груп методів
залежно вді рівня викладання:
Методи теоретичного рівня -
теоретичний аналіз і синтез, абстрагування і конкретизація, аналогія,
моделювання ( Загвязинский В.І.); Методи формалізованого
рівня - більша ступінь абстракції у логічних операцій, утворення нових понять
на основі старих ( Данилов М.А.); Методи діалектичного та
науково-популярного рівня ( Подкоритов Г.А.); Методи загальнонаукового
рівня - теоретичний аналіз і синтез, вивчення та узагальнення педагогічного
досвіду, спостереження, експеримент, моделювання (Киверялг А.А.); Методи метапредметного
рівня - відбір, класифікація, аналіз, узагальнення, пояснення причин явищ або
випливаючих з них наслідків, пояснення об'єктивних, невипадкових залежностей (
Журавльов В.І.).
Метапредметні методи -
особливий вид когнітивних методів навчання, які являють собою метаспособи,
відповідні метазмісту евристичної освіти (А.В. Хуторський):
Метод смислового бачення Метод вживання Метод образного бачення Метод графічних асоціацій Метод фонетичних асоціацій Метод символічного бачення Метод гіпотез (робочих,
реальних) Метод спостережень Метод порівнянь Метод евристичних бесід Метод помилок Метод регресії.
Метавміння - загальнонавчальні,
міждисциплінарні (надпредметні) пізнавальні вміння і навички. До них
відносяться:
теоретичне мислення (узагальнення,
систематизація, визначення понять, класифікація, доказ і т.п.); навички переробки
інформації (аналіз, синтез, інтерпретація, екстраполяція, оцінка, аргументація,
вміння спрощувати інформацію) ; критичне мислення (вміння
відрізняти факти від думок, визначати відповідність заяви фактам, достовірність
джерела, бачити двозначність твердження, невисловлені позиції, упередженість,
логічні невідповідності тощо); творче мислення
(перенесення, бачення нової функції, бачення проблеми в стандартній ситуації,
бачення структури об'єкта, альтернативне рішення, комбінування відомих способів
діяльності з новими); регулятивні вміння
(задавання питань, формулювання гіпотез, визначення цілей, планування, вибір
тактики, контроль, аналіз, корекція діяльності); якості мислення (гнучкість,
антіконформізм, діалектичність, здатність до широкого переносу і т.п.).
Метапредмет - це нова освітня форма, яка
вибудовується поверх традиційних навчальних предметів. Це навчальний предмет
нового типу, в основі якого лежить мислєдіяльнісний тип інтеграції навчального
матеріалу і принцип рефлексивного ставлення до базисних мисленнєвих компетенцій
- «знання», «знак», «проблема», «завдання», «схема». Звідси виділяють кілька
метапредметів: «Знання», «Знак»,
«Проблема», «Завдання», «Схема», «Задача». Їх список відкритий; в даний час
розробляються інші метапредмети: «Сенс», «Ситуація» і т. д.
Метапредмет «Проблема». Забезпечує як розвиток здатності
мислення, так і розвиток особистості (суб'єктності) учня, вчить бачити і
розуміти ситуацію в цілому, виробляти власну позицію і вміти відстоювати її.
При попаданні в проблемну ситуацію людина не тільки аналізує її мисленнєво, а й
обов'язково виробляє свою власну точку зору. Учні освоюють техніку - бачити
одне й те саме явище одночасно з різних позицій.
Метапредмет «Знак». Формує у учнів здатність схематизації.
Вони вчаться висловлювати за допомогою схем те, що розуміють, те, що хочуть
сказати, те, що намагаються обміркувати, те, що хочуть зробити. Цей вид роботи
дозволяє їм більш усвідомлено використовувати ті графічні зображення, які вони
заучують в рамках традиційних навчальних предметів (на фізиці - формули і
креслення досліджуваних процесів і т. д.). За цими різними графічними
зображеннями вони вчаться мисленнєво бачити той ідеальний зміст, який в них
виражено. Тому зникає проблема з заучування великих масивів навчального
матеріалу.
Метапредмет «Знання». Формує здатність працювати з поняттями,
систематизуючу здатність (тобто здатність працювати з системами знань),
ідеалізаційну здатність (здатність будувати ідеалізації) і т. д. Освоєння даної
техніки припускає розвиток також таких універсальних здібностей, як розуміння,
уяву, рефлексію.
Прикладами метазнань є:
діаграма знань ( відображає
всі елементи знань , що знаходяться у взаємозв’язку, і відносини між ними); карта знань ( відображає
розподіл елементів знань між різними об'єктами); база знань, уявлення про її
будову.
Метапредмет «Завдання». На метапредметі «Завдання» учні
отримують знання про різні типи завдань і способи їх вирішення. При вивченні
метапредмета «Завдання» у школярів формуються здатності розуміння і
схематизації умов, моделювання об'єкта завдання, конструювання способів вирішення,
вибудовування діяльнісних процедур досягнення мети.
Приклад календарно-тематичного планування метапредмета
«Задача»:
1. Введення. Що вивчає навчальний метапредмет «Задача»?
Що таке завдання? Класифікація задач. Завдання на знаходження. Завдання на
доказ. Вибір невідомих величин, визначення умови, цілі. Використання комп'ютера
при вирішенні завдань.
2. Декарт і його ідея про універсальний метод вирішення
завдань. Складання рівнянь. «Словесні завдання». Геометричні приклади. Приклади
з фізики. Приклади з області головоломок. Спантеличуючі приклади. Рішення
завдань.
3. Історія одного маленького відкриття. Рекурсія.
Абракадабра. Трикутник Паскаля. Математична індукція. Спостереження.
Узагальнення. Розв’язання завдань.
4. Розширення області застосування методу Декарта.
Інформаційна база. Послідовне охоплення невідомих. Зародження ідеї. Розвиток
ідеї .
5. Алгоритм як метод розв'язання задачі. Вибір алгоритма.
Більш загальний метод. Програма. Оформлення розв’язання.
6. Дисципліна розуму. Концентрація уваги на цілі. Оцінка
перспектив. Рішення завдань.
7. Завдання всередині завдань. Допоміжні завдання.
Еквівалентні завдання. Рішення завдань.
При цьому, проводячи
класифікацію, малюючи схеми, виділяючи категорії, які стоять за цими схемами,
школяр отримує універсальний спосіб роботи і бачить, як влаштований предмет. Це
необхідно йому в засвоєнні даного предмета, а також застосуванні в інших
областях діяльності. Таким чином, він освоює метапредметну технологію. З
пасивного споживача знань навчається бути активним суб'єктом освітньої
діяльності. Школяр повинен навчитися вмінню самостійно здобувати нові знання,
збирати необхідну інформацію, висувати гіпотези,
Уроки з
метапредметним підходом можуть бути 2 типів:
1)уроки із залученням деяких знань з суміжних предметів
2)узагальнюючі уроки.
Перші з них
проводять з використанням таких прийомів:
1. Домашні завдання
з інших предметів. Учням пропонують домашні завдання з повторення раніше
досліджуваного матеріалу з суміжних предметів, необхідного для розуміння питань,
які будуть розглянуті на наступному уроці. Завдання повинно бути конкретним.
Організація такого повторення має свою специфіку. Так, даючи завдання, потрібно
попередньо пояснити, як працювати з опорним матеріалом (прочитати і засвоїти,
порівняти з тим явищем, яке описано в підручнику, виписати в зошит визначення,
дати відповіді на питання).
- Наприклад, перед
вивченням теплоти згорання палива на уроці фізики пропонують домашнє завдання:
повторити за підручником «Хімія» матеріал про енергетику процесу горіння.
- При поясненні
природи струму в електролітах залучають знання учнів про електролітичну
дисоціацію і електроліз з курсу хімії.
- Після пояснення
умови плавання тіл у рідині школярам в якості вправи, пропонують завдання:
пояснити роль плавального міхура у риб з точки зору фізики. Відомості, отримані
на уроках з інших навчальних предметів, найчастіше використовуються в якості
опорних знань, або для висунення проблеми, або для поглиблення, розширення і
закріплення знань.
У будь-якому з цих
випадків використовуваний матеріал необхідно повторити, користуючись по
можливості тими формулюваннями і позначеннями, які були введені в суміжному
курсі. Якщо ж позначення інші, то необхідно показати їх ідентичність.
2. Узагальнюючі
уроки надають великі можливісті для систематизації знань і навичок у
відпрацюванні програмового матеріалу. Підвищується роль нової форми занять -
метапредметних семінарів.
Сценування метапредметного заняття:
1.
Визначитися, якому способу
діяльності можна навчити школярів. Важливо враховувати, якого віку будуть діти,
яких треба цьому способу вчити, і на якому матеріалі це відбуватиметься.
2.
Добре знання свого предмета
вкрай необхідне при проведенні метапредметного навчального заняття.
3.
Чітко уявляти, яку базову
здатність Ви збираєтеся формувати у школярів під час навчального заняття. У Вас
повинна бути деяка система показників, які дозволяють Вам виявляти дану
здатність, діагностувати, що з нею відбувається в ході навчання школярів.
Метапредмети НЕ витісняють і не заміняють
звичайні предмети: учні жодною мірою не обмежені у своїх можливостях та
подальшій соціалізації. Більш того, успішне навчання за метапредметами
передбачає добре знання матеріалу традиційних навчальних предметів. Але якщо на
звичайних навчальних предметах понад усе цінується знання «пройденого» навчального
матеріалу, то на метапредметах - акти спонтанно здійснюваного мислення, вільних
розумових дій, здійснюваних індивідуально і всіма разом, з рівною відповідальністю
- і учнями, і вчителями.
Використання метапредметних технологій у
викладанні традиційних навчальних предметів дозволяє демонструвати учням
процеси становлення наукових і практичних знань, переорганізовувати навчальні
курси, включаючи в них сучасні питання, завдання і проблеми, в тому числі значущі
для молоді. Реалізувати метапредметність вчитель може при проведенні елективних
курсів, семінарських занять, дослідницької та проектної діяльності, а так само
при виконанні творчих робіт.
Метапредметні результати навчання в основній школі:
оволодіння навичками самостійного отримання нових знань, організації
навчальної діяльності, постановки цілей, планування, самоконтролю і оцінки
результатів своєї діяльності, вміннями передбачати можливі результати своїх дій розуміння відмінностей між вихідними фактами і гіпотезами для їх пояснення,
теоретичними моделями і реальними об'єктами, оволодіння універсальними
навчальними діями на прикладах гіпотез для пояснення відомих фактів та
експериментальної перевірки висунутих гіпотез, розробки теоретичних моделей
процесів або явищ формування умінь сприймати, переробляти і пред'являти інформацію в
словесній, образній, символічній формах, аналізувати і переробляти отриману
інформацію у відповідності з поставленими завданнями, виділяти основний зміст
прочитаного тексту, знаходити в ньому відповіді на поставлені питання і
викладати його набуття досвіду самостійного пошуку, аналізу та відбору інформації з
використанням різних джерел і нових інформаційних технологій для вирішення
пізнавальних завдань розвиток монологічного та діалогічного мовлення, вміння висловлювати свої
думки і здатності вислуховувати співрозмовника, розуміти його точку зору,
визнавати право іншої людини на іншу думку освоєння прийомів дій в нестандартних ситуаціях, оволодіння евристичними
методами вирішення проблем формування умінь працювати в групі з виконанням різних соціальних ролей,
представляти і відстоювати свої погляди та переконання, вести дискусію.
До переваг метапредметного підходу у викладанні можна віднести
:
формування системних знань у школярів при вивченні фізичних феноменів і
проблем; задоволення інтелектуальних потреб школярів, розширення пізнавального
горизонту в системі природничих і гуманітарних наук; підготовка потенційних кадрів для нових науково-виробничих, технічних
галузей; «Інтелектуальна провокація», суть якої в нетрадиційному, новому погляді
учня на, здавалося б, звичайні, зрозумілі речі; можливість розвитку креативних
можливостей дитини.
До практичних труднощів у систематичній реалізації
підходу щодо формування ключових метапредметних компетентностей можна віднести:
дефіцит навчальних годин, який может бути частково знятий за рахунок інтенсифікації
навчального процесу; підвищені вимоги до «енциклопедичності» учителя, його наукового світогляду,
необхідність освоєння вчителем суміжних наук, постійної самоосвіти відносна неможливість перевірки знань в метапредметному аспекті.
Дякую! Інфрпмативно, доречно, цікаво, актуально!
ВідповістиВидалити